ГО “Vision Zero” опублікувала аналітичний огляд “Безоплатний проїзд, знижки й монетизація пільг у громадському транспорті в Україні та ЄС”, підготовлений Віктором Загребою, Дем’яном Данилюком та Антоном Гагеном. В огляді йдеться головним чином про пільги, в Україні та в Євросоюзі. Як джерело даних про ЄС використано дослідження від авторитетної міжнародної організації “Greenpeace” під назвою “Climate and public transport tickets in Europe”, а також здійснено авторський аналіз законодавства п’яти держав центрально-східної Європи.

Система транспортних пільг в Україні

В Україні пільги на проїзд у громадському транспорті закріплені низкою нормативних актів. На сьогодні існує 19 соціальних категорій громадян, які мають право на безоплатний проїзд. Ось основні з них:

1. Учасники бойових дій та особи, прирівняні до них — мають право на безоплатний проїзд у всіх видах міського та приміського транспорту.
2. Особи з інвалідністю внаслідок війни — також мають право на безоплатний проїзд.
3. Особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи — можуть їздити безкоштовно разом із пільговиком.
4. Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1 та 2) — мають право на безоплатний проїзд.
5. Діти з інвалідністю, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою — також їздять безкоштовно.
6. Особи з інвалідністю I та II групи — мають право на безоплатний проїзд у міському транспорті.
7. Діти з інвалідністю будь-якої групи — їздять безкоштовно.
8. Пенсіонери за віком — мають право на безоплатний проїзд у міському транспорті (окрім метро в більшості міст).
9. Батьки військовослужбовців, які загинули або пропали безвісти — мають право на пільговий проїзд.
10. Реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій — також мають право на безоплатний проїзд.
11. Ветерани військової служби, поліції, пожежної охорони тощо — мають право на пільговий проїзд.
12. Діти з багатодітних сімей — їздять безкоштовно.
13. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування — мають право на безоплатний проїзд.
14. Діти до 6 років — їздять безкоштовно без права зайняття окремого місця.
15. Постраждалі учасники Революції Гідності — мають право на безоплатний проїзд.
16. Поліцейські під час виконання службових обов’язків — їздять безкоштовно.
17. Працівники Служби безпеки України — також мають право на безоплатний проїзд.

Окрім державних пільг, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові пільги. Наприклад:

- У Києві пенсіонери мають право на безоплатний проїзд у метро за наявності «Картки киянина».
- У Львові особи з інвалідністю III групи можуть їздити безкоштовно, хоча держава надає пільги лише для I та II груп.
- У Івано-Франківську учні мають право на безоплатний проїзд у міському транспорті з 7:00 до 19:00.

Хто платить за безоплатний проїзд?

Відповідно до статті 142 Конституції України, витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень державної влади, мають компенсуватися державою. Однак на практиці це не працює. Після реформи децентралізації 2014 року компенсації за пільговий проїзд переклали на місцеві бюджети. Наприклад:

- У 2023 році Львів виділив на компенсації 515 мільйонів гривень, а Київ — 954 мільйони гривень.
- У Миколаєві компенсації за автомобільний транспорт склали 67 мільйонів гривень, а електротранспорт фінансувався через договори на суму 286 мільйонів гривень.

Держава ж не компенсує ці витрати, що створює додаткове навантаження на місцеві бюджети. Наприклад, за словами голови Київської міської адміністрації Віталія Кличка, держава мала б компенсувати 5,6 мільярда гривень за пільговий проїзд у Києві з 2016 по 2023 рік, але ці кошти так і не були виділені.

Досвід країн ЄС: деталі та приклади

У країнах Європейського Союзу система пільг у громадському транспорті більш гнучка та варіативна. Основні категорії пільговиків включають:

1. Люди похилого віку

У більшості міст ЄС пенсіонери мають право на безоплатний проїзд або знижки. Наприклад:

- У Таллінні (Естонія) проїзд безкоштовний для всіх мешканців міста.
- У Празі (Чехія) пенсіонери мають знижки на проїзд, але лише за наявності спеціального посвідчення.
- У Берліні (Німеччина) люди похилого віку можуть їздити безкоштовно на регіональних лініях.

2. Діти, молодь і студенти

Діти до 6 років їздять безкоштовно скрізь. Наприклад:

- У Будапешті (Угорщина) діти до 14 років їздять безкоштовно.
- У Брюсселі (Бельгія) молодь до 24 років може придбати річний квиток за 12 євро.
- У Лісабоні (Португалія) молодь до 23 років їздить безкоштовно.

3. Малозабезпечені та багатодітні сім'ї

У деяких містах передбачені знижки для батьків із дітьми. Наприклад:

- У Ризі (Латвія) батьки, які отримують допомогу на 6 і більше дітей, мають право на безоплатний проїзд.
- У Софії (Болгарія) батьки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, отримують знижку близько 60%.

4. Люди з інвалідністю
У більшості міст ЄС люди з інвалідністю мають право на знижки, а їхні супроводжуючі можуть їздити безкоштовно. Наприклад:

- У Відні (Австрія) незрячі та люди з порушеннями слуху їздять безкоштовно.
- У Брюсселі (Бельгія) пільги надаються лише незрячим людям.
- У Нікосії (Кіпр) люди з інвалідністю повинні купувати квитки за повну вартість, але їхні опікуни можуть їздити безкоштовно.

Монетизація пільг: за і проти

Монетизація пільг — це підхід, за якого пільгові категорії громадян отримують грошові виплати замість безоплатного проїзду. Ця ідея періодично обговорюється в Україні, але її впровадження викликає багато суперечок.

Переваги монетизації:

- Грошові виплати дозволяють людям самостійно вирішувати, як витрачати кошти.
- Може зменшити навантаження на місцеві бюджети.

Недоліки монетизації:

- Ризик зменшення фінансування перевізників, оскільки багато людей можуть витратити кошти на інші потреби.
- Досвід росії, де монетизація призвела до кризи в транспортній галузі, свідчить про можливі негативні наслідки. Наприклад, у Ростовській області перевізники отримали лише 20% від обсягу колишніх компенсацій, решту коштів пасажири витратили на споживчі товари.

Висновки

1. Держава не компенсує витрати місцевих бюджетів на пільговий проїзд, що створює додаткове навантаження на міста.
2. Підходи до пільг в Україні та ЄС відрізняються. У ЄС пільги встановлюються на місцевому рівні та враховують економічні критерії, тоді як в Україні вони централізовані та часто не враховують реальний дохід громадян.
3. Монетизація пільг може мати негативні наслідки для галузі громадського транспорту, особливо в умовах недофінансування.

Реформування системи пільг у громадському транспорті потребує комплексного підходу, який враховуватиме як соціальні, так і економічні аспекти. Досвід країн ЄС може стати корисним орієнтиром для України у цьому процесі.

Переглянути повну версію статті: https://visionzero.org.ua/images/77d12b57b14d4d5f932f1a407a557782.pdf.