Отож, наступна зупинка - 1914 рік. Житомирський трамвай зустрів нові проблеми, пов’язані з початком Першої Світової війни, початком бойових дій і наближення міста до фронту. Було переобладнано один, а потім ще один пасажирський вагон для перевезення поранених воїнів з вокзалу до військового шпиталю.




Навантаження на трамвай збільшувалось. Це пояснювалось не тільки зростанням населення міста, яке досягло майже 100 тисяч чоловік, розширенням вокзалу і відкриттям в 1914 році ширококолійної лінії «Бердичів – Житомир – Коростень», а й, передусім, тим, що на тлі інфляції ціни на трамвайні квитки залишались незмінними з 1899 року.

У 1916 році в історії житомирського трамвая відбулась знаменна подія: прийняли на роботу першу жінку - кондуктора (яка стала працювати, під керівництвом чоловіка - кондуктора) на Чуднівській лінії. І це зрозуміло: чоловіків поменшало. В розпалі була війна.

Незважаючи на лихо, в 1917 році житомирські трамвайники значно збільшили випуск вагонів з ремонту, отримали кілька нових набагато потужніших електродвигунів. Тільки через 16 років житомирський трамвай почав отримувати помітні прибутки. «Товариство міських і під’їздних шляхів» висловило готовність в 1917-18 роках побудувати мальовансько-корбутівську трамвайну лінію за умови продовження концесії до 1935 року. Але, на жаль, Корбутівка й Мальованка так і не дочекались трамваю.

Через відсутність дров 8 квітня 1919 року трамвайний рух в Житомирі зупинився. Трамвайне товариство було змушене скорочувати штат службовців та просити комісаріат допомогти у критичний момент. І от 29 квітня рух трамваїв відновився. Подальша доля трамвая залежала тільки від наявності палива на електростанції. Ще декілька разів припинявся рух трамваїв.

У 1927-28 роках планувалось побудувати трамвайну лінію на Корбутівку (по вул. Чуднівській), а в 1930-31 рр. – на Врангелівку (по просп. Миру), але Корбутівська лінія так і не народилася. А от Богунську - побудували від Вільського кладовища по трасі сучасного проспекту Миру до місця спуску на Богунський міст, довжиною 2 км. У війну колію зруйнували, відновили тільки у 1948 році.

Станом на 1940 рік в місті діяли п’ять трамвайних маршрутів, планувалося побудувати розворотні кільця трамваїв на кінцевих маршрутах, але подальші діяльність і розвиток трамвая перервала війна. Окупанти не були зацікавлені в пасажирських трамвайних перевезеннях, тому швидко побудували давно заплановану міською владою вантажну лінію зі станції Житомир: «Товарно-вантажний провулок – вул. Іподромна (проспект Незалежності) – Київська та Велика Бердичівська – Бердичівське шосе (вул. Жуйка)».

Для перевезення вугілля окупанти пристосували пасажирські вагони. Пасажирський рух у ті роки помітно поменшав, хоча міська управа намагалась його налагодити.

Після остаточного визволення Житомира 31 грудня 1943 року велися відновлювальні роботи. На центральних вулицях колія подекуди була під завалами. Після їх розчистки розпочався рух 2-3 пасажирських трамваїв та 4 вантажних, які возили вугілля на електростанцію. В 1948 році відновився рух на новій лінії «Маслозавод – Богунія».




Якщо в 1943 році довжина колії складала 6,3 км, то в 1949 – 10,3 км, а число діючих трамваїв зросла з двох до 12. В 1954 році колії продовжились до 15,4 км, число вагонів – до 26.

Переломними для трамвая були 1950-ті роки. Згідно з новим генеральним планом забудови трамвай мав відійти з головних вулиць на другорядні, поступившись місцем тролейбусу. Реалізація цього плану почалася з Київської вулиці. В 1955 році на ній демонтували колію і перенесли на паралельну М. Грушевського. Наступного року було перенесено трамвайний вузол з Соборного майдану на майдан Перемоги. Тоді ж побудовано трамвайну колію по Театральній вулиці з Бердичівської до пл. Перемоги. В 1958 році було побудовано трамвайну колію по вул. Св. Ріхтера і Л. Толстого, на які перенесли маршрут №3 «пл. Перемоги – Смолянка». Незважаючи на витіснення трамвая з центральних вулиць, довжина його колій навіть зросла і в 1959 році становила 16,2 км, а вагонний парк збільшився у порівнянні з 1954 роком майже у два рази і становив 45 одиниць рухомого складу.

1959 рік був піковим за цими показниками в історії житомирського трамвая. Далі наступив регрес і поступова штучна ліквідація цього надійного і зручного виду пасажирського транспорту. Спочатку позбулися ліній на вулиці Перемоги (1964 рік), потім – на вулиці М. Грушевського (1965 рік). Невдовзі припинився рух трамвая до Сінного ринку. Нарешті, в 1974 році було демонтовано колії на вулицях Святослава Ріхтера і Л. Толстого.

В місті залишився один трамвайний маршрут №5 «Центр - Льонокомбінат», побудований від існуючої лінії на вул. Небесної Сотні по вул. Бориса Тена, Східній, Корольова та Баранова і введений в дію в 1961-63 роках. Тоді ж було придбано комфортабельні німецькі моторні і причепні вагони з розсувними, як у метро, дверима.




Натомість розвивався тролейбусний транспорт.

У порівнянні з тролейбусом, який має багато маршрутів, лише один трамвайний маршрут перевозить відчутну долю пасажирів, яка набагато більша значення 1/15. Отож трамвай зберігає марку!

Користуючись трамваєм, ми, звичайні жителі міста, не замислюємося над тим, що трамвай є нічим іншим як міською залізницею. Він потребує висококваліфікованих фахівців для експлуатації, профілактики, ремонту рухомого складу, рейкового господарства, тягового обладнання, електро- та контактних мереж.

Сучасні кабіни трамваю теплі і зручні, а вагони, за допомогою сучасної електроніки, легкі у керуванні.

Ми з надією дивимось у майбутнє і сподіваємося на розвиток житомирського трамваю - одного з перших в Україні!

Використані матеріали:

- Мокрицький, Г.П. Трамвай Житомира: Екскурс у 100-річну історію/ Серія «Пам’ятки рідного міста».-Кн.9- Житомир: Видавництво «Волинь», 1999.-64с.-73 іл., 1мал.,2 сх.
- Мокрицький, Г.П. Розповіді про Житомир: Вісімнадцять оповідок з минулого і сучасного міста: (Читанка і путівник для дітей та дорослих)/ Худож. В.І. Кондратюк.- Вид. 4-е Житомир: Видавництво «Волинь», 2009.- 24с.; 24 іл.; Схема міста С.12-13
- Мокрицький, Г.П. Трамвай Житомира: Довідково- краєзнавче ілюстроване видання.- Житомир: Видавництво «Волинь», 2019.- 32с.; 81 іл.
- Мокрицький, Г.П. Абетка Житомир: краєзнавче літературно- художнє і пізнавальне видання для дітей.- Житомир: Журфонд «Рута», 1996.- 64с.