Ретро-подорож: житомирський трамвай через роки
3-04-2025, 13:54. Разместил: Admin
За матеріалами littera.zt.ua.
У 1989 році на вулицях Житомира з’явився незвичайний трамвай. Маленький, гарно розмальований, без звичних автоматичних дверей. Вагоновод в ньому стояв на відкритій посадковій платформі і попереджав пішоходів про своє наближення ударами у великий мідний дзвін. За цим чудернацьким трамваєм бігли, скільки вистачало духу, житомирські хлопчаки і дівчатка. І кожен з них мріяв потрапити у середину диво - трамваю. Багатьом це вдалося.
На цьому трамваї разом з трамвайно-тролейбусним управлінням, яке й побудувало «ретро-трамвай» проводив безкоштовні екскурсії Георгій Мокрицький. «…Хлопчики і дівчатка, ви зручно примостилися на дерев’яних лавках? Вам добре видно, що робиться навколо? Тоді рушаймо! Рушаймо у позаминуле сторіччя. У 1899 рік» - саме так розпочинав свої екскурсії історик-краєзнавець, письменник, журналіст і фотохудожник Георгій Павлович Мокрицький.
22 серпня 1899 року покотився вулицями Житомира перший електричний трамвай. Це була дуже значна подія! Авжеж! Житомир був одним з перших міст України, де розпочався рух трамваїв.
Вагончики були маленькими: всього на шістнадцять посадкових місць. Тому їх житомиряни ласкаво називали «коробочками». Для забезпечення порядку на трамваї міською управою було затверджено відповідні правила схожі на сучасні, якими передбачалось, що без квитка мають право їздити діти до 5 років, які не займають окремого місця. Безкоштовним проїздом також користувались поліцейські чини під час виконання ними службових обов’язків, міський землемір, ветлікар, кур’єри. Всього на весь тоді 100-тисячний Житомир лише 24 персони мали безкоштовні проїзні квитки. В трамваях заборонялося їздити особам в нетверезому стані, у брудному одязі, жебракам, службовцям похоронної служби у формі, займатися розносною торгівлею. Не допускались у трамвай громадяни з собаками та іншими тваринами.
Колись житомирський трамвай не мав постійних зупинок, а ставав там, де забажає пасажир, немов таксі… Іноді якась вибаглива панночка могла посеред прогону зупинити трамвай і примусити вагоновода чекати, поки вона піде додому і змінить капелюшок, щоб продовжити поїздку в іншому головному уборі. Важко повірити, але таке було…
Вартість проїзду в трамваї залежала від проїзду через дільниці, на які були поділені лінії. На одну дільницю квиток коштував 5 копійок, пересадковий – 8 копійок. Це не малі на той час гроші!
Трамвай Житомира з перших днів був у всіх на устах. Часто невдоволеними залишались пасажири. Було багато трагікомічних випадків. Траплялось, що на крутому ухилі по Чуднівській від Купальної трамвай зупинявся, не в змозі подолати підйом. І тоді пасажири виходили з вагона і бралися підштовхувати його. Інші скаржилися трамвайній адміністрації на дуже швидкий рух вагонів на спуску до Купальної, через що дехто втрачає свідомість. Але ж трамвай рухався із швидкістю 12 верств на годину – лише в два рази швидше довгоногого пішохода… Тоді й з’явилася приказка «Швидкий, як житомирський трамвай», яка колись побутувала від Балтики до Далекого Сходу.
Майже постійно була конкурентна боротьба місцевих візників проти «електрифікованого» суперника. Візники підкладали на рейки каміння, колоди, намагались перевернути вагони.
Незважаючи на труднощі, трамвай займав провідне місце як міський транспортний засіб і джерело поповнення місцевого бюджету. У 1911 році житомирським трамваєм було перевезено 2,4 мільйони пасажирів. Довжина колій трамваю становила 11,9 км. Ним курсували 18 моторних та 4 причіпних вагони.
У 1913-1914 роках керівництво міста обговорювали питання будівництва нових трамвайних ліній. А саме:
- від Соборного майдану через Пташиний провулок (інший варіант Кафедральну вулицю), Поділ, Мальованську площу до дач;
- по Руданській (Короленка) вулиці на Мальованку;
- Сінною вулицею до Вільської;
- від рогу Міщанської та Левківської вулиць (Кн. Острозьких і Корольова), Кашперівською (Бориса Тена), Садовою (І. Кочерги), Старим бульваром, Миколаївської (Фещенка-Чопівського), Театральною і Бердичівською до Соборної площі;
- від Сінної площі Московською вулицею (Небесної Сотні) по Іванівській (Степана Бандери) або Іларіонівській (М. Грушевського), Петербурзькій (Покровській), Михайлівській з другою колією по Великій Бердичівській до Соборної площі;
- продовжити Вільську лінію від православного кладовища до Врангелівки (по проспекту Миру).
Більше того, виношувалась ідея і було погоджено проєкт будівництва мото-трамваю прямого сполучення «Житомир-Київ».
Але історія не визнає умовного способу. Вона є такою, якою є…
Використані матеріали:
- Мокрицький, Г.П. Трамвай Житомира: Екскурс у 100-річну історію/ Серія «Пам’ятки рідного міста».-Кн.9- Житомир: Видавництво «Волинь», 1999.-64с.-73 іл., 1мал.,2 сх.
- Мокрицький, Г.П. Розповіді про Житомир: Вісімнадцять оповідок з минулого і сучасного міста: (Читанка і путівник для дітей та дорослих)/ Худож. В.І. Кондратюк.- Вид. 4-е Житомир: Видавництво «Волинь», 2009.- 24с.; 24 іл.; Схема міста С.12-13
- Мокрицький, Г.П. Трамвай Житомира: Довідково- краєзнавче ілюстроване видання.- Житомир: Видавництво «Волинь», 2019.- 32с.; 81 іл.
- Мокрицький, Г.П. Абетка Житомир: краєзнавче літературно- художнє і пізнавальне видання для дітей.- Житомир: Журфонд «Рута», 1996.- 64с.
Вернуться назад